Розділ № 1 " Почуття"
Коли на небі з`явилися перші промені сонця, Сапфіри вже не було. Ерагон саме прокинувся і пішов прогулятися до лісу. Він думав про останні події, які сталися з ним і варденами. Та впевненість, яка була колись в хлопцеві, безслідно зникнула в небутті, і її поглинула пітьма. Лише жага до прекрасного і прагнення визволити цей світ від тиранії не давали Ерагонові здатися без боротьби.
Юнак дійшов до галявини, де протікав прохолодний струмок і росла буйна трава. Він вмостився на пеньок і поринув у світ природи .Довгий час Вершник спостерігав за пташкою, яка вчила своїх діточок літати, хоч ті ще були зовсім малі (на думку Ерагона). Але зненацька його спостереження порушив доволі знайомий голос:
»Ерагоне я тебе скрізь шукаю!»
Перед ним саме приземлився благородний дракон, який розігнав майже всіх звірів. Це була Сапфіра.
»Я вирішив прогулятися.» - відповів Ерагон
»Тебе ще не покидають ті думки?»
»Сапфіро, тобі не зрозуміти моїх почуттів!» - обурено вигукнув у відповідь хлопець,
і пішов геть до табору, обірвавши зв’язок із своїм драконом. А мудра Сапфіра розуміла, що краще залишити хлопця самого, й здійнялася у небо; через кілька хвилин вона вже була далеко від Ерагона і його почутів. А він тим часом ішов по доріжці, яку зробили лісові мешканці, і в його голові знову і знову з’являлися образи тих воїнів, яких він вбив. Хлопець подумки постійно повторював одну фразу: «В них також були сім" ї... Я вчинив, як разаки, я лишив їх життя заради перемоги над Галботріксом, невже я такий самий як ці потвори?» В Ерагона боліла душа, ніби там застрягла якась скалка, що не хотіла вийматися, тож хлопець тримався з останніх сил, щоб не кинути боротьбу. Юнак навіть не помітив, як дійшов до табору варденів. Перед входом до його поселеня сиділа Сапфіра і віддано чекала свого друга. Ерагон підійшов ближче до свого дракона і обійняв її за масивну шию, тихо промовивши:
»Вибач мене, я останнім часом сам не свій!»
»Малий я тебе розумію. Знаєш, Насуада запросила нас на скромний банкет.»
»Це дуже мило з її боку.»
Ерагон пішов до намету і почав приводити себе до належного виду; він вдягнув святкове вбрання і на ремінь повісив свого меча, який гармонійно підкреслював характер власника. Юнак був готовий йти. Аж раптом він почув сигнальний дзвін і швидко вискочив з намету, прихопивши із собою подарунки ельфів - лук і сагайдак. Коли Ерагон вибіг надвір, то спочатку не зрозумів, чому здійняли паніку, аж раптом його орлиний зір помітив майже двісті вершників, які наближалися до табору варденів. Зовні вони нічим не відрізнялися від простих імперських воїнів - такі самі обладунки, збро’я, герб. Але увагу Ерагона привернуло не це, а сильна магічна аура. Хлопець подивився на Сапфіру і запитав:
»Ти як гадаєш, це пастка?»
»Не знаю, Ерагоне, але потрібно діяти, серед них можуть бути чаклуни, ти сам знаєш, що добра від них чекати марно...»
Ерагон нічого не відповів, він замислився над питаннями « Навіщо Галботріксу відправляти такий такий малий загін... він що, гадає, що вони справляться зі мною та Сапфірою?»
В голові Ерагона було ще багато питань, на які відповіді він не знав. Але раптом увагу хлопця привернула Арія, яка майстерно застрибнула на коня й помчала на зустріч прибульцям. Ерагонне не міг її відпустити на випробовування долі. І його почуття до ельфійки спалахнули з новою силою - юнак не міг допустити, щоб вона померла. Він заліз на свого дракона… вершник вже мав здійматися в повітря, як його зупинив голос вартового:
-Ерагоне, із заходу до нас наближаються ще вершники!!!
Ерагон, не зволікаючи ні секунди, полетів на зустріч з ворогами. Коли Ерагон із Сапфірою наближалися до супротивників, хлопець щось собі під ніс пробурмотів прадавньою мовою і дістав свого меча Брізінгра.
Бій почала Сапфіра - вона схопила одного із вершників, і роздерла його своїми пазурами. Поки Сапфіра боролася з воїнами за допомогою вогняного струменя, Ерагон спробував знайти чаклунів. Нарешті він помітив одного із них. Ерагон мовив: «Бойтк Істалрі!» - і маг не встиг вимовити слово як перетворився на попіл.Це забрло трохи сил в Ерагона але він незвертав увагу на це бо головна мета знайти й вбити чаклунів.Хлопець почув якісь слова прадавньою мовою і його невидима сила збила з сампфіри. Ерагон помітив як його вірний друг накинувся на нападника і той вже був мертвий.Ерагон підвівся і знайшов останього чаклуна його було не важко знайти оскільки тей намагався захистити воїнів і безкінця промовляв <<<Сколіро>>>.Ерагон не став гаїти часу і вимовив <<<Брізінгр>>> і ворог спалахнув вогнем і впав.Коли це побачили вершники то почали рішучо наступати на хлопця.Першого вершника Ерагон збив із коня промовивши <<<Фреск>>> .Ерагон не чекаючи встромив меча у груди і безжально його вийняв,хоч в душі він себе зневажав за кожне вбивство.Але думати про це в хлопця небуло часу, до нього наближалося, ще три вершники.Ерагон швидко вимовив
<<<Квейка>>> і одного із вершників вразила блискавка,вершник відчував знесиленя тому він вирішив магію більш не використовувати.Один із вершників завдав удар мечом але ерагон граційно відбив удар і наніс два швидких удара. Вершник впав мертвий із коня удари Ерагона були на стільки швидкими, що відбити простій людині було напрочуд важко.Але вершники навіть незважали на це і продовжували атакувати хлопця тоді він думками звернувся до Сампфіри
<<<Сампфір потрібна допомога!!!!!>>>
<<<Малий, я зараз тримайся>>>
Дракон вже був на полі боя де бився вершник з імперськими воїнами. Сампфіра знищила зразу чотирьох воїнів своїм яскравим вогнем ті вмить згоріли інших чекала та сама доля...
Ерагон із незбагненою швидкістю виліз на Сампфіру і сказав:
---Сампфіро, швидше до Арії!!!
Сампфіра здійнялася в повітря і полетіла із такою швидкістю, що Ерагону доводилося міцно триматися щоб не впасти із сідла.Через декілька хвилин вони вже були на полі боя, де залишилися тількі мертві тіла імперських вершників.Ерагон подумки заспокоював себе <<<З нею все гаразд...все гаразд...>>>Сампфіра розвернулася і полетіла до табору варденів. Вони побачили Насуаду яка чекала на прибульців перед входом до свого намету, а ліворуч від неї нетерпляче переступав з ноги на ногу король Орин. Їх оточували Нічні Яструби які могли будь якого моменту захистити Насуаду і короля Орина від будь яких ворогів .Коли Сампфіра приземлялася здійняла добрячу куряву від якої всі приисутні позакривали очі, щоб пісок не пошкодив їхніх очей . Ерагон зістрибнув зі свого могутнього дракона і схвильовано спитав
---- Де Арія, що знею?
----Ерагоне заспокойся вона зара відпочиває, в неї була добряча рана на тілі але Тріанна вже займається цим і скоро ти зможеш її побачити-- відповіла Насуада.
Ерагон невстиг відповісти як почув питання в свій адрес
--- Ерагоне, а що трапилося із тобою?
Вершник розповів історію своєї битви і подумки звернувся до Сампфіри
<<<Сампфір ти як гадаєш із Арією буде все впорядку?>>>
<<<Малий, нехвилюйся із нею буде все впорядку із нею Тріана і я впевнена, що вона добре дбає про Арію...>>>
Насуада мовила своїми розкішними вустами
--- Я гадаю Ерагоне нам всім краще зара піти і добряче відпочити
--- А коли я зможу побачити Арію?---схвильовано запитав юнак
--- Скоро...--- тихо мовила Насуада
---Надіюсь...
---- Доречі Ерагоне наш сніданок був перерваний, тому запрошую тебе на вечерю нехвилюйся одяг тобі принисуть новий
---- Дякую для нас це велика честь...
На цьому Ерагон виліз на Сампфіру і вони полетіли до свого намету. Хлопця не покидали думки, що з ельфійкою...