Розділ І «Останні дні спокою»
На небі спалахнула блискавка. Майже відразу роздався грім. На землю почали падати важкі краплини дощу. Була тільки п’ята вечора, але на подвір’ї вже панували сутінки. Навіть природа сумувала через закінчення літа.
Невіл із сумним виразом обличчя сидів у старовинному кріслі у своїй кімнаті. Будинок, який завжди навіював йому спогади про зустрічі з батьками, сьогодні здавався ще похмурішим через відсутність бабусі: вона пішла в гості до своєї старої знайомої, залишивши Невіла самого. Хоча бабуся була суворою, але все ж таки вона приносила в життя онука хоч якусь радість.
Відколи Невіл приїхав додому після похорону Дамблдора, його рідко покидав пригнічений настрій. Йому здавалося, що зі смертю директора чарівний світ втратив будь-які надії на порятунок від Волдеморта і його підданих. А новина про прихід до влади Волдемортової маріонетки Пія Тікнесі взагалі знищила будь-які проблиски світла в цій темряві.
Невіл ніколи не був боягузом, хоча багато хто його таким вважав. Він рідко наважувався на сміливі вчинки, бо і без них мав досить проблем. Єдиним, кого він боявся, був  професор Снейп, та й навіть цей страх почав потроху спадати після третього курсу. Невіл просто реально, на його погляд, оцінював свої здібності і діяв у їх межах. Але події, що відбувалися в державі, змушували його все більше й більше сумніватися в правильності таких дій.
Десь наприкінці липня Невіл почав усвідомлювати, що більше не можна сидіти, склавши руки. Він розпочав пошуки книг, які змогли б допомогти йому у вивченні теорії по захисту від темних мистецтв. Після теорії він брався за практику, тренуючись вдень і вночі.

***
Була вже майже північ. Лонґботом читав посібник «Основи бойової магії». Він знайшов його на старій полиці у підвалі. Більшість заклять, описаних в першій частині посібника, була вже знайома хлопцю, але він ніколи не володів ними хоча б на достатньому рівні, за винятком тих, які він вивчив на заняттях ДА. Тому він знову пройшовся по всіх, починаючи з «експеліармуса» і закінчуючи «петрифікусом тоталусом». Практично всі вийшли непогано, тільки ударне закляття першого рівня «Тарікто» було трохи заслабким: старий шкаф, який був «піддослідним», постраждав менше, ніж очікувалося. Але, можливо, це закляття сильніше й не било. Невіл дізнався про нього тільки сьогодні, а точна сила удару в посібнику не зазначалася. Тому Невіл працював над ним далі.

***

Гримнули вхідні двері. Невіл не сумнівався, що це прийшла бабуся, але він все ж прихопив із собою паличку, йдучи зустрічати її. Обережність ніколи не буває зайвою, особливо в такий темний час.
У прихожій справді була Августа. А похмурий вигляд сказав Невілу, що нічого приємного вона у своєї знайомої не дізналася.
- Привіт, Невіле, - удавано-веселим тоном звернулася вона, - Ти чому ще не спиш?
- Привіт, бабусю, - таким же тоном відповів Невіл, - Дороблюю завдання з настійок. Чому ти так пізно?
- Засиділася і не помітила, як пролетів час, - бабуся на мить замовчала, а потім мовила: - Настали темні часи, онуку. Відомо-Хто захопив владу, хоч і не заявив про це. Коли приїдеш в Гоґвортс, будь дуже обережний. У школі з’явилися смертежери, а троє з них тепер викладачі – Снейп і двоє Керроу. Не наривайся на останніх – вони дуже жорстокі. Тепер всім керує Снейп, тож чекати на захист не приходиться. А ось тобі моя основна порада: посилено вивчай захисну магію. Я бачила, як ти тренувався…
- Як?! – Невіла ошелешила така новина, - Я ж тренувався таємно і насилав на двері оповіщаючи закляття!
- Будь серйозним, онуку. Невже ти гадаєш, що я не змогла б оминути ці дитячі закляття? Можливо, на тих дурнів Керроу вони спрацювали б, але не на мене. А твої вигадки про домашнє завдання не переконали б і їх. Але дай докінчити. Я рада, що ти все ж став на шлях батьків. Але тобі вже слід переходити на вищий рівень – простими закляттями смертежерів не подужаєш.
Сказавши це, бабуся пішла у кімнату, яка виконувала функції домашньої бібліотеки. Трохи порившись у фоліантах, вона витягла велику важку книгу, прикрашену зображенням чотирьох стихій.
- Ось, тримай. Це дуже цінна книга, тепер таких в Англії не більше сотні. Колись вона належала твоєму батьку. Тому бережи її – копіювальне закляття на ній не працює.
- Ого! Спасибі, бабусю! – Невіл був вражений як подарунком, так і схваленням його дій.
- Нема за що. Пам’ятай тільки, що твої знання самі по собі варті небагато. Як кажуть: «Недостатньо знати, потрібно також застосовувати». Тому старанно тренуйся. Воно тобі ще не раз згодиться…

***

Невіл пробудився в одинадцятій годині. Бабуся пішла на алею Діаґон, залишивши записку з детальною інструкцією щодо приготування обіду. Сміючись із завбачливості бабусі, Невіл пішов на кухню.
Оцінивши свої куховарські здібності на «най би було», хлопець вже сідав обідати, коли в шибку врізався якийсь клубок з пір’ям, з якого стирчали лапи і дзьоб. Хлопець здогадався, що Джіні хотіла «привітати» його із закінченням канікул. А бідній Еролі, напевно, знадобиться кілька годин відпочинку.
Пообідавши, Лонґботом узявся за лист. Він не помилився щодо автора. Слова Джіні в листі на перший погляд передавали радість, але читаючи поміж рядків можна було вловити сум, тривогу і навіть страх:літери були різного розміру, було багато перекреслень, які він дуже рідко в неї помічав.
Невіл раптом згадав про заняття ДА, ті чудові хвилини перемог і досягнень і зрозумів, що ці уроки були надійною опорою у їхній спільній боротьбі проти зла.
«Як добре тоді було. А в наш час такі уроки просто життєво необхідні. Ех, якби тільки Гаррі був з нами! – у серці Невіла пробудилася надія, але тут же й погасла: - Але він точно не прийде, Джіні же згадала, що він десь подівся, як і Герміона, а Рон лежить хворий. Золоте тріо зникло з Гоґвортсу…»
Але надія, незважаючи ні на що, продовжувала розгорятися.
«А що, якби нам самим з Джіні відновити ДА? Тоді в нас з’явився б надія. В нас та інших учнів. Так, ми відновимо ДА!».
І з такими думками він прийнявся за роботу.

***

Була вже восьма вечора, коли він нарешті вирішив більшість питань по своєму задуму. Бабуся повернулася давно і, поспостерігавши за роботою онука, із задоволеним виглядом вийшла на подвір’я погрітись у останніх променях літнього сонечка.
«Ним справді можна гордитися, - радісно думала Августа, - Тільки б він не постраждав, втілюючи в життя свою ідею з відновленням Дамблдорової Армії. Хай захистить його Господь».
Невіл був задоволений своєю роботою. Він зумів за такий короткий термін скласти програму вивчення захисної магії, яка потім дала б змогу учасникам боротися навіть із сильними магами. Склавши свою валізу, він поринув у вивчення книги, подарованої бабусею і незчувшись, поринув у сон. Ось і пролетів останній день канікул, останній день спокою.

Розділ ІІІ «Снейпова диктатура»

Here comes the sun,
Here comes the sun,
and I say: it's all right!
The Beatles «Here comes the sun»

Пихкаючи клубами диму, потяг нарешті зупинився. Учні почали виходити на станцію. Незважаючи на всі жахи, про які вони довідалися цього літа, вони ще вірили у те, що біда обійде стороною їх та їхніх батьків. Але були на платформі ті, кого вона вже досягла. І, на жаль, таких було не мало…
Невіл ніколи особливо не любив школу, хоча і не виявляв ненависті, як багато його однокурсників. Школа час від часу дарувала йому промені тепла і світла, хоч це ставалося не часто. Але цього року світло не проб’ється крізь хмари жаху, і Невіл чудово це знав.
Біля диліжансів вже товклися багато учнів. Знайшовши один вільний, Невіл сів у нього разом з друзями і вже хотів, було закрити двері, як підбігли двоє гафелпафців: Ерні Макмілан та Анна Ебот.
- Привіт, Ерні, привіт, Анно! – радісно привіталися друзі, - Застрибуйте!
Опинившись у диліжансі і відхекавшись, Ерні й Анна відповіли їм теплими посмішками і радісним «Привіт». Всі розсілись і почалася дружня розмова про цю так підлу минувшу пору – літо. Розповіді Ерні та Анни були коротенькими, тому вони встигли завершити ще до того, як диліжанси зупинилися. Але в той же момент,коли Анна вимовила останнє слово, різко стало холодно і повіяло страхом. Біля воріт стояли дементори…
Замок зустрів їх приємним теплом і м’яким світлом чарівних факелів із вестибюлю. Невіл і Джіні, попрощавшись з Анною, Ерні та Луною, сіли за грифіндорський стіл і роззирнулися. Коли їх погляд упав на учительський стіл, обличчя кожного перекосило від люті й відрази.
Середина столу, де колись сиділи Дамблдор і Макконегел, тепер займали три чорні крісла-трони. Два з них були обрамлені золотом і смарагдами. На одному сидів чоловік років сорока з жахливим шрамом на лівій половині обличчя, а на іншому – гидка на вигляд жінка з грубими рисами обличчя, що робило її схожою на гієну. Невіл зразу зрозумів,що це Керроу. Обоє з явним презирством дивилися на всіх, крім учнів Слизерину та їхнього нового директора, що сидів між ними на простому, нічим не оздобленому чорному кріслі. Глянувши в обличчя Снейпа, яке виражало явний тріумф, Невіл закипів від люті: «Він ще за все заплатить! Я знайду спосіб як відправити його і всю іншу наволоч прямим експресом у Тартар!»
Нарешті з’явилися першокурсники. Макконегел, яка завела їх до зали, була блідою і виглядала дуже змученою. Невіл, який завжди з великою повагою ставився до неї, закипів ще більшою ненавистю до смертежерів і їхнього всіма проклятого ватажка. Але тут піднявся Снейп і заговорив своїм звичним шовковим голосом:
- Здивований, що приходиться бачити ваші пусті голови знову. Проте, якщо не зрадить мені пам’ять, звідси забрали багато непотребу, що хоч якось покращить ситуацію. З сьогоднішнього дня я рішуче візьмуся за цю занадто ліберальну систему освіти, щоб нарешті  навести тут порядок…
У залі потроху назрівала буря. Поки Снейп вів монотонну розмову сам із собою, учні вже втрачали терпець. Але тут раптом з’явилися нові смертежери, одягнуті у чорного кольору мантії із написом «Охорона», і всі зразу притихли.
Невіл і ще багато грифіндорців ледь не завили від такого зухвальства з боку Снейпа, який уже перечислив  багато «потрібних нововведень»: примусовий розпуск всіх гуртків, заборона відвідин Гоґсміду, введення тілесних покарань, катувань і подібного роду божевільних ідей.
- …Всі ці зміни будуть введені в дію впродовж цього місяця. А тепер починайте вечеряти. І щоб ніяких зайвих звуків, бо залишитеся без їжі до завтра. – закінчивши свою зловісну промову, Снейп із вдоволеним лицем всівся за стіл.
У залі запанував пригнічений настрій. Геґріда не було, інші вчителі були морально задавленими не менше за учнів, за винятком Коров і Підколодної Гадюки, як про себе назвав Невіл Керроу і Снейпа відповідно, та слизеринців, на обличчях яких читалася радість.
Бенкет, який називався так лише формально, закінчився. Десерту не було, а величина і різноманітність страв майже на всіх столах не відрізнялася від повсякденних. Мелфой, який мав вдосталь їжі, як і інші слизеринці, зневажливо подивився на грифіндорський стіл і вигукнув:
- Що, киці, мало віскасу? Хочете ще? – він і його дружки гидко зареготали. Кілька грифіндорців  з ненавистю глянули на нього, але нічого не могли зробити: довкола були «охоронці».
На небі спалахнула блискавка. Почалася злива…

* * *
Ряди грифіндорців, так само, як гафелпафців і рейвенкловців суттєво порідішали, адже всіх маґлороджених не допустили до навчання, до того ж, багато учнів разом із сім’ями були в бігах. Ця сумна зміна ще більше розпалила вогонь у серці Невіла, тому, повертаючись із бенкету до вежі, він ледве стримувався, щоб не побігти до Снейпа і закидати його якимись найстрашнішими закляттями.
Зачекавши, доки всі розійдуться, Невіл підійшов до крісла біля вогню, у якому сиділа Джіні. Вона все ще намагалася усміхатися, проте Невіл, який знав її ще з другого класу, зразу виявив фальш у цій посмішці. Вона тепер більше нагадувала маску, за якою дівчина намагалася скрити свої справжні відчуття. Очі її не всміхалися – вони дивилися вперед, у глибини полум’я у каміні і, здавалося, нічого не помічають.
- Джіні, - тихо мовив Невіл, - Що з тобою? Ти виглядаєш так, ніби сталося щось жахливе. Розкажи, що сталося. Обіцяю, допоможу, чим зможу. Глушилято!
Джіні деякий час мовчала, а потім почала тихим розповідати про найважливіші події літа, починаючи від операції «Семеро Поттерів» і закінчуючи приходом смертежерів на весілля.
- …На щастя, Гаррі разом з Герміоною і Роном встигли втекти, як і більшість гостей. Всіх нас допитували, але ніхто не проговорився. Але ми й досі не знаємо, куди вони подалися. Хоча професор Люпин одного разу переговорив із ними, але через кілька днів вони зникли звідти, скоріше за все через прихід смертежерів. Сподіваюсь, у них все гаразд, інакше про затримання «Небажаного №1» уже б розтрубили на всю Британію. – вона зневажливо пирхнула, - Ти чув, що убивство Дамблдора приписують тепер Гаррі?
- Чув. Відомо-Хто зайшов задалеко. Тому ми й повинні боротися. Це наш єдиний шанс на порятунок. Я вже дещо приготував, - Невіл вийняв з кишені кілька золотих ґалеонів, - На жаль, я не володів такими же знаннями, як Гермі, але, на щастя, у одній книзі я знайшов вихід із ситуації і дещо вдосконалив їх: тепер вони діятимуть тільки у одного власника і тільки він буде бачити зміни, інші же бачитимуть просто ґалеон – я наклав на нього закляття упізнання крові. Ось, доторкнися до цього пальцем.
Вельми здивована, Джіні доторкнулася до ґалеона. Невіл спрямував на ґалеон паличку і пробурмотів:«Аква детріо!» Ґалеон нагрівся, а потім повернувся до звичного стану. Вельми здивована, Джіні взяла його в руки і оглянула. Тепер замість номіналу «1» на ньому писало «ДА», а довкола - «Джіні Візлі, учасниця повстання».
- Ну як тобі? – згораючи від цікавості почути оцінку своїй праці запитав Невіл, - До речі, на обідку буде висвітлюватися дата наступного зібрання, а на іншому боці  будуть висвітлюватися попередження про небезпеку та інші важливі записи. Тобто, якщо треба буде щось сказати іншим учасникам чи попередити одного з них, треба сказати «Фіел», назвати ім’я учасника чи учасників, або просто сказати «всім» і задиктувати текст послання. Щоб виправити, проведи по невірних словах пальцем і скажи, що має бути замість них. Щоб відправити,знову скажи «Фіел», щоб відмінити – «Анфіел». До речі, завдяки цьому ґалеону можна навіть стати рівно на хвилину в день невидимим: просто береш ґалеон у руки і подумки промовляєш «Невидимість», а коли хочеш стати видимою «Видимість»! Мало,звісно, але я ще буду це вдосконалювати.
Джіні слухала його з широко відкритими очима. Коли він закінчив, вона ще деякий час не могла прийти до тями, а потім радісно вигукнула:
- Невіл, ти геній! – і з усієї сили обняла його і поцілувала в щоку.
У жодному випадку не варто здаватися. Навіть якщо опустився на землю безпросвітній морок, не варто втрачати надію. Here comes the sun…
Десь пробило північ…

Отредактировано Ерагон (2011-03-26 11:21:50)

Розділ V «Перше зібрання»

Обід минув спокійно, на скільки це було можливо в такий час. На щастя, по обіді уроків не було, тому семикурсники отримали змогу хоч трохи відпочити після такого складного і похмурого ранку. Навіть сонце, змилостивишсь, виглянуло через густу масу хмар, чим дуже порадувало всіх мешканців замку.
Зайшовши у порожню спальню, Невіл вийняв фальшивий ґалеон. Пересвідчившись у тому, що навколо немає ні душі, він тихенько зашепотів:
- Фіел! Джіні Візлі: «скажи всім дівчатам із попереднього складу ДА, які тепер тут і яким можна довіряти, щоб прийшли у кімнату на вимогу, якщо вони згодяться на порушення правил. Для входу ґалеон на даний не обов’язковий, тому вести їх не потрібно. І будь обережною!» Фіел!
Монета засвітилася і набула звичного для Невіла вигляду. Радіючи своїй винахідливості, він попрямував у вітальню.
Наступну годину Невіл відшукував колишніх учасників із чоловічої частини ДА, пропонуючи їм зібратися сьогодні у кімнаті на вимогу. На жаль, таких виявилося занадто мало. Ерні Макмілан, Ентоні Ґольдштейн і Террі Бут  згодилися зразу, а ось Майкл Корнер відмовився:
- Вибачай, але я не маю бажання накласти головою чи наражати на небезпеку своїх родичів за примарні надії у заздалегідь програній війні. Я не розповім про вас нікому і не буду зупиняти інших від вступу в ДА. Але сам я вступати не стану.
Невіл попрощався з ним і не став засуджувати. Зате в його думки прокрався сумнів.
«Що ж я роблю? Я ж наражаю всіх їх на величезну небезпеку! І не лише їх, але і їхніх родичів! – але тут він згадав про Золоте Тріо Гоґвортсу, - Адже вони теж борються з Ним. Знаючи, що надії майже нема, вони не здаються. Тож і мені не варто…»

***

Бібліотека сьогодні була на диво безлюдяна. Невіл побачив лише мадам Пінс, постійно роздратовану завідуючу бібліотекою, і, на превеликий подив, свого нового однокурсника, який зацікавлено вивчав якийсь старовинний фоліант. Той, почувши, що хтось ввійшов, підняв голову, усміхнувся і промовив:
- Тут досить багато цікавих книг. Набагато більше, ніж навіть у міністерській бібліотеці. Ти цікавишся, до прикладу, магічними артефактами? Тут навіть є книга про те, як створювати найпростіші і найпоширеніші з них.
- Звичайно, багато. Коли створили Гоґвортс, міністерством ще й не пахло, - з гордістю відповів Невіл, - Так, я читав кілька книг про артефакти, але про їхнє створення – ні.
- Ну тоді тебе це має зацікавити, - в котрий раз дивуючись, Невіл підійшов, - Ось, дивись!
Розділ був присвячений створення найпростішого оборонного артефакта – захисної мантії. Судячи з тексту, створити її міг би навіть учень п’ятого-шостого курсу. Але вона давала досить невисокий захист: найбільшим, від чого вона могла захистити, було закляття «імпедімента». Коли Невіл поділився своїми думками з цього приводу із Ніколасом, той знову всміхнувся.
- Звичайно, що захист дуже слабкий. Це ж найпростіший артефакт! А створити його може не лише старший учень, а навіть третьокурсник, якщо володіє достатнім рівнем знань і вправності. Ти ж маєш знати, що вік є далеко не вирішальним критерієм для визначення сили магії.
- А навіщо ти мені про це розповідаєш? – здивувався Невіл, - І звідки твій дядько знає про мене?
- На останнє питання я краще не стану давати відповіді, - задумливо відповів Ніколас, нітрохи не образившись через недовіру з боку хлопця, - Повір, так буде краще. А щодо першого…
Ніколас сторожко озирнувся, вийняв паличку і прошепотів якесь закляття. Вдовольнившись, напевно, результатом, він продовжив:
- …мені здалося, що ця інформація згодиться тобі для занять Дамблдорової Армії, які ти вже розробив…
- Як?!..- Невіл був ошелешений такою відповіддю. Потім він тихо й люто зашепотів , - Звідки ти знаєш про ДА?
- Не бійся, я нікому нічого не розповів і не збираюся розповідати, - примирливо відповів Ніколас, - А тобі варто краще перевіряти, чи нема нікого навколо, коли передаєш повідомлення. Хоча б гоменум ревеліо використовуй! Але мова не про це. Так, я знаю про ваші майбутні збори, хоч і не знаю, коли вони відбудуться. Повір, я з усієї душі бажаю нарешті почути про те, що того червоноокого, змієподібного і божевільного маніяка нарешті відправили прямісінько в пекло. Я буду допомагати всім, хто виступить проти нього. Тому я хочу вступити до ДА і чекаю твого рішення. То як?
- Звідки мені знати, що ти не брешеш? – засумнівався Невіл, - Тепер безліч його шпигунів, і багато з них дуже красномовні.
Замість відповіді Ніколас витяг з кишені мантії закриту колбу з прозорою рідиною. Потім ви чаклував склянку води, відкрив колбу і капнув кілька разів у склянку рідини. Далі різким рухом спорожнив склянку і промовив:
- Я, Ніколас Принц, не розповідав і не буду розповідати про ДА і з усього серця бажаю вступити в її ряди, щоб боротися проти Темного Лорда. Я не брешу, бо прийняв сироватку правди. Можеш прийняти й ти, щоб пересвідчитися в цьому: вичаклуй склянку води і добав до неї каплю сироватки.
- Маю кращий спосіб, - дуже здивовано і вже майже без ноток сумніву сказав Невіл, - Фініте ліквід!
Над зіллям піднялася білосніжна пара. Вона деякий час вирувала, а потім безслідно зникла. Вдовольнившись результатом, Невіл перевів погляд на Ніколаса і мовив:
- Я вірю тобі. Сьогодні ти станеш членом Дамблдорової Армії, коли ми створимо новий список учасників. Зібрання сьогодні о восьмій вечора.
- Я обов’язково прийду. Але, якщо ти не проти, я б хотів після цього подивитись, що ви хочете вивчати і як працювати. Можливо, мої знання і вміння вам стануть у пригоді.
І він залишив Невіла у вже звичній манері: з безліччю питань без жодної відповіді.

***

Шеймус Фінніган згодився зразу і без зайвих слів. Судячи з його поведінки, Невіл зрозумів, що той ще обов’язково помститься за свого кращого друга. І об’єктам помсти буде дуже не солодко.
За двадцять хвилин до восьмої Невіл уже був у кімнаті на вимогу. Заборонивши впускати туди всіх, крім Ніколаса та людей, чиї імена були записані у списку членів ДА ще майже 2 роки назад, він став чекати, разом з тим підправляючи розклад занять.
Першими прийшли Джіні і Луна. Обидві просто сяяли з гордості за свою організацію.
- Я повідомила про збір всіх дівчат-учасників, які сьогодні ще в Гоґвортсі, - усміхнувшись, мовила Джіні, - Як ти й просив. За винятком зрадниці, звісно.
- Гарна робота, Джіні. Тепер треба лише чекати,- відповів Невіл. Дівчина лише всміхнулася.
Чекати довго не довелося:  буквально через хвилину прийшли Парваті та Падма Патіл разом з Лавандою Браун. Потім, з інтервалом по кілька хвилин, прийшли Ерні Макмілан, Анна Ебот, Сьюзен Боунз, Террі Бут, Ентоні Ґольдштейн і Шеймус Фінніган. Кожен радісно вітався. На їх лицях була певна доля здивування, але всі виглядали рішуче налаштованими. Коли до восьмої залишилося 3 хвилини, Джіні оглянула всіх:
- Здається, більше ніхто не прийде… - але не встигла вона це сказати, як двері знову відчинилися і в кімнату зайшов Ніколас.
- Вибачайте, що пізно, на коридорі худоба паслася. Алекточка й Амікусик, якщо не помиляюся.
Всі, крім Невіла,вигляділи дуже здивовано і запитально глянули на організатора зустрічі.
- Дозвольте вам представити Ніколаса Принца, нового члена ДА. Прошу прийняти й поважати.
Між учасниками пройшов легенький шумок, який майже зразу притих: учні піднялися й почали вітати Ніколаса зі вступом у їхні лави, на що той лише всміхнувся.
Невіл легенько кашлянув і всі зразу притихли. Він переживав, адже ніколи не був гарним оратором і не любив говорити перед великою публікою. Але цей випадок був особливий: від нього залежало те, чи залишаться ті, що зібралися тут, вірними ДА, чи ні. Тому, зібравшись із думками, він розпочав:
- Вітаю вас – всіх, хто наважився прийти, не дивлячись на заборону. Востаннє ми збиралися тут майже півтора року назад. Тоді нас зрадили, і через це ми втратили надію навчитися захисту. Винуватець гідно покараний і назавжди виключений із ДА. Але з того часу зібрань більше не проводилося. Я особисто просив Гаррі, щоб він поновив їх. Але він сказав, що коли Амбридж залишить Гоґвортс, нам не потрібні будуть ці уроки. Але він помилявся.
- Чому ти вважаєш, що він помилявся? – раптом розлютилася Лаванда, - Снейп…
- Досить, Лаванда, - зупинила її Джіні, - Невіл має на увазі цей рік.
- Так, - підтвердив Невіл. Потім оглянув всіх присутніх і продовжив: - Як всі ви знаєте, цього літа Відомо-Хто захопив владу. Сам він у крісло міністра не сів, а посадив у нього свою маріонетку. Тепер він прагне повного панування над всіма чарівниками Великобританії і вже йде по цьому шляху. І він не зупиниться ні перед чим. Але ми не можемо цього дозволити. Навіть якщо ми його не спинимо, нам потрібно буде знати, як себе захистити від нього і його соратників. Тому сьогодні я оголошую про відновлення ДА. А вам я даю вибір: вступати у його лави чи ні. Тож обирайте. Я даю вам час до завтра. Хто вирішить вступити, приходьте завтра у цей же час.
Закінчивши промову, Невіл полегшено зітхнув. Слухачі ж тим часом почали обговорення. Хлопець не прислухався, а лише втомлено всміхнувся до Луни і Джіні. Дівчата всміхнулися у відповідь і разом підняли вгору великі пальці. Тим часом гамір стих і наперед вийшов Шеймус:
- Ми прийняли майже одноголосне рішення, - тут він з неприязню подивився на Лаванду, - Ми знову, як і тоді, вступаємо в ДА. Багато хто з нас втратив найближчих і найрідніших людей через того червоноокого маніяка. Тому ми всіма силами будемо намагатись зробити так, щоб ця гадина нарешті подохла.
- За всіх не розписуйся, Фінніган, - знову розлютилася Браун, - У мене кілька питань до Лонґботома.
- Я слухаю, Лаванда, - спокійно мовив Невіл.
- Чому саме ти зібрав нас? Де Поттер, Ґрейнджер і Рон? Відколи ти став керівником ДА? І яке право ти мав долучати до групи нових людей? – вона недовірливо зиркнула на Ніколаса, який ніяк на це не відреагував. Він стояв позаду всіх і зацікавлено вивчав якусь книгу.
- Чому я? А тому, що ніхто більше не наважився! – цього разу розлютився вже Невіл, - Поки ти тряслася від страху під ліжком, ми з Джіні і Луною пішли на те, що в такий час рівноцінне загибелі – розпочали рух опору! Щодо Гаррі, Герміони й Рона – це питай їх. Я секретарем у них не працюю. Керівником ДА я не являюся, ми виберемо керівника потім. А Ніколаса я запросив тому, що його знання нам дуже згодяться під час протистоянню масколицим. Ще питання? – з викликом мовив він.
Лаванда запнулася. Всі інші дивилися на Невіла, хто із захватом, хто з недовір’ям. Але ніхто більше не заперечував.
- Пропоную зразу обрати керівника і створити новий список учасників, - веселим голосом сказала Джіні, - Підніміть руки,хто за те, щоб Невіл був керівником?
Хлопець не встиг заперечити, як у гору почали підніматися руки. Із дванадцяти учасників (крім нього) за проголосували всі, крім Лаванди. Потім і вона, важко зітхнувши, знехотя підняла руку.
- Одноголосне «за»! – підсумувала Джіні, - від сьогодні Невіл являється керівником ДА. А тепер…
Вона взяла старий пергамент з іменами учасників і промовила:
- Всі, хто знаходяться тепер у цій кімнаті, можуть перебувати тут і надалі, - І з цими словами розірвала його на дві частини, які в ту ж мить охопило полум’я. За секунду від нього не лишилося нічого, крім попелу.
- Ось тепер можна створювати новий список. Всі, хто буде в нього занесений, не має права розголошувати про ДА жодній людині без дозволу Невіла. Лише він буде мати право на це. За порушення правила накладається прокляття, набагато гірше за попереднє. Попрошу всіх власноручно записати своє ім’я і призвіще у список, а з правого краю поставити підпис. Список зберігатиметься в мене.
Всі пішли записуватися. Коли вони завершили, Невіл знову заговорив:
- Я радий, що ви зрозуміли мене. Пам’ятайте, лише разом нам вдасться здолати зло. Нова зустріч відбудеться завтра о сьомій годині. На сьогодні все. Будьте обережні і намагайтеся не влипнути в халепу.
Всі почали прощатися і по одному виходити з кімнати. Хоч дев’ятої ще не було, але зайва обережність ніколи не завадить. Коли в кімнаті залишилися тільки він, Джіні, Луна і з якогось дива Ніколас, Невіл нарешті дозволив собі присісти у м’яке крісло біля каміна.
- Це був важкий день…
Ніхто більше не промовив і слова. Всі четверо задивились на догораючі дрова, кожен думаючи про своє. Ніхто й не помітив, як із одного полотна зник досить немолодий чоловік у мантії кольору нічного неба і з довжелезною сріблястою бородою та вусами. Лише Ніколас, який непорушно стояв біля Луни, трохи спохмурнів.

Отредактировано Ерагон (2011-03-26 11:22:56)